ГЕНІЙ ЛЮБОВІ, БІЛЬШИЙ ЗА САМОГО СЕБЕ
Про книги Іоанна Богомила
Отець Іоанн – абсолютний геній.
Ось істина, яка відкривається в душі того, хто підходить до його слова з відкритим серцем і розумом, який прагне знань, зі сковородинською константою: «А мені одна тільки в світі дума – як би мені померти не без розуму».
Волею долі я зустрічав багато талановитих письменників, з багатьма дружив і підтримую тісні дружні стосунки. Деякі з них виключно обдаровані, часом з ознаками геніальності, як, наприклад, чудова Емма Андієвська – справжнє диво природи, неперевершений майстер пера і пензля... Але те, що робить Андієвська – оповите духом магії (не випадково зачитується Кастанедою), а те, що о. Іоанн – духом святості та містерійності. Він весь в інобутті або пакибутті (богомильський термін). Його місія незрівнянно вища і навіть в сфері художнього слова його значення більше, про що йтиметься далі.
1.
Іоанн Богомил – автор понад 500 книг (точного числа не знає ніхто, навіть він, тому що їх так само важко порахувати, як зірки на небі). І це не вутлі збірники-метелики, а 300-400-500-сторінкові фоліанти. Чотири томи його сповідальних щоденників-каганців налічують понад тисячу сторінок кожен. Але вражає не тільки це. Невірно було б думати, що автор женеться за кількістю, хоче вразити, приголомшити читача їх примноженням. Зовсім ні! Кількість у нього – від гострої необхідності відкрити серце, поділитися знаннями, наставити тих, що заблукали, допомогти вистояти. Це писання зростає як трава навесні, як незайманий ліс – як би само собою, природно і легко. Зростає, тому що не може не рости, тому що така воля Вищої Сили.
Але більше, ніж кількість написаних книг, вражає зміст, новизна порушених тем, їхня містична глибина, авторське новаторство, стилістична завершеність і високий рівень художності. Тут відкриття на кожному кроці. І що примітно: в кожній книзі автор інший, ніби заново народжений.
Тут все – диво дивне. І перебільшення в цьому немає. Це писання шекспірівської, сервантесовської, толстовської глибини. Але в духовному плані отець Іоанн перевершує своїх великих попередників, тому що йде далі і бачить глибше, як пророк і мессіанський провидець.
Зрозуміти, що перед нами великий і рідкісний обранець, можна з будь-якої його книги. Байдуже і не суттєво, яка з сотень його праць першою потрапить вам до рук. Головне, щоб таки потрапила, не пройшла повз вас. Пошлюся на власний досвід: я відкрив світ Іоанна Богомила завдяки щоденникам. Вони вразили мене з першої сторінки і вражали до останньої фрази (читання затягнулося на кілька тижнів). Незліченні відкриття, глибинні прориви в непізнане, дотик до таємниці таємниць – ось що таке ця щоденниково-каганцева проза. І незмінно високий художній рівень, що мені хочеться підкреслити особливо, бо, як земні цінності перевіряються золотом, так рівень писання перевіряється художністю.
У о. Іоанна прекрасні незабутні образи, сліпучі каскади афоризмів. Це так захопило мене, що на основі щоденників я склав дві книги крилатих фраз, максимів і сентенцій українською і російською мовами, обсягом 200 сторінок кожна. Звичайно, їх можна було розширити удвічі і навіть утричі, а при бажанні мало не до галактичних розмірів, якщо черпати з усіх книг.
Всю силу свого генія о. Іоанн направляє на духовне очищення Росії. Кожною книжкою, навіть кожним рядком і словом Іоанн Богомил бореться за вічні цінності – любов, добро, красу, мир і душу людини.
Його мета – розкрити серце читача, торкнутися архетипової струни в ньому, викликати сльозу очищення. Він каже нам про щось більше за нас самих. За ним хочеться йти, як за дороговказною зіркою, що кличе і позначає шлях – земний і небесний.
Писання Іоанна Богомила наповнене музикою. Таємничою. Хвилюючою. Вишньою. Високий музичний атлантичний лад дарує мир, спокій і благодать, а також відповідає на ті питання, які мучать кожну мислячу людину.
І ось яке диво: сила і велич цього писання в тому, що воно однаково доступне як для естетично підготовленого читача, так і для пересічного. Воно – для всіх. Але хіба не так сприймає упереджений читацький загал дійсно великих письменників від Боккаччо до Моема, від Чехова до Винниченка?!
Життя цих книг обіцяє бути не просто довгим – вічним, тому що вони поповнюють не тільки земні бібліотеки-скарбниці, а й Містичну Бібліотеку Небес. Прийде час, і їхній тираж перевищить багатомільярдні тиражі Біблії і Корану. Кажу це, бо Іоанн Богомил – провісник нової Богоцивілізації, яка приходить на зміну попередній, що виконала свою місію і вичерпала себе. Час земного зла закінчується, і отець Іоанн сурмить про це, віщуючи Велике Звільнення і зазначаючи шлях до нього. Число його прихильників у всьому світі постійно зростає і буде зростати ще більше. Будемо вірити: не тільки з кожним днем, а з кожною годиною.
У Іоанна Богомила кожна фраза сповнена безцінною містичною інформацією, яка надає серцю і душі високого ладу і особливих вібрацій. Він прагне, щоб читач включив думку, задумався, дійшов до самої суті того чи іншого явища або твердження. І виділяє таку силу любові, тепла і доброти, що, здається, їхній вогонь здатний розтопити айсберг.
На тлі сучасної літератури (всіх цих коельо, денів браунів, кастанед з зюскіндами), що нещадно обкрадає читача, що наводить магію і псування, писання великого провидця обдаровує, збагачує, ощасливлює людину.
До того ж, кожна його фраза гармонійна, стилістично відточена. Я не зустрічав у його книгах невдалих, кострубатих або поспішних фраз. Тут все абсолютно, все пройшло чудове огранювання (гранувати можна не тільки речення, але і слова), гранично наближене до величі церковнослов'янської мови.
Якби мене попросили назвати дві найважливіші складові стилю о. Іоанна, які взаємно виключають одна одну і одночасно доповнюють, не можуть існувати одна без одної, – я назвав би глибину і майже невловиму наївність. Чому наївність? Тому що саме вона – неодмінна складова для передачі атлантичних вібрацій.
Звичайно, таке писання не може народитися за одним тільки хотінням автора. Ніякі надзусилля і праця в поті чола тут не допоможуть, яким би рівнем майстерності ти не володів. Повинен діяти вищий дух.
Писати о. Іоаннові допомагає висока містика Атлантиди – непорочної цивілізації святого Грааля, елізіум блаженств. Він береться за перо тоді, коли душа співає. З цього приводу св. Євфросинія говорила: «Без блаженства нічого робити у вірі». Можна додати: в письменстві тим більше.
Упевнений, що якби запитати автора, як йому вдається створювати такі складні тексти, домагатися таких вражаючих ритмів, то він би тільки знизав плечима: «Хіба я знаю? Читайте як написано».
Все в ньому тримається на таємниці, на вищій мудрості, на ієрархії архетипів, що веде до золотого хреста з вісьмома променями в колі, які шанували катари і богомили, і кожен з яких доречно назвати по імені: премудрість, любов, доброта, чистота, мир, милосердя, гармонія, краса, а коло – вічне життя.
Це писання зцілює вогнем любові, наповнює серце добротою, а розум премудрістю. Так радісно, солодко і хвилююче йти за автором!
Слово о. Іоанна дає те, чого не можуть дати жодна медитація, тибетські ашрами, астральні виходи... У нього любов, якої немає на землі, доброта, неможлива у світі, чистота, до якої прагне душа, як спраглий мандрівник – до рятівної води у випаленій пустелі.
Іоанн Богомил завжди спочатку відкриває серце, а потім уста. Духовність переходить у слово, і слово розчиняється в духовності.
2
Геній завжди випереджає свій час і не вписується в нього, тому важко страждає. Як передвісник нової Богоцивілізації, о. Іоанн йде невторованими, тернистими шляхами. Йому не тільки судилося зрікатися старих догм і ламати стереотипи, але й викривати гріхи старого світу, щоб назавжди спалити їх у 3000-градусному вогні любові.
Звичайно, він не зміг би вистояти, якби за ним не стояли Христос і Божа Матір, якби в написане не вдихала душу Вишня Премудрість. Вулканічна магма його книг стає все більш концентрованою і набуває вибухової сили. Св. Євфросинія говорить з небес: «Твої пізні книги набагато кращі, ніж перші». Але які перші! Над ними вмивалася слізьми Божа Матір.
Отець Іоанн пише – як дихає.
Його книги наповнюють світ.
Основні теми його творчості: Мінне, дівство, непорочність, радість, обожнювання, боготворіння, ніжність, жертовність, вірність до останнього, боротьба з фарисейством, елогімством, лукавством...
Часто його писання набуває полемічного звучання, чимось віддалено перегукується з творами Івана Вишенського, Кампанелли і Петра Скарги. Але о. Іоанн – значно проникливіший за них, прозорливіший і гостріший. І головне – сміливіший, революційніший, тому що не побоявся вступити в боротьбу з духом Третього Риму. «Небеса вимагають від нас зречення релігійних систем, що виправдовують насильство і зло», – стверджує він.
Отець Іоанн переповнений безмежною любов'ю, невимовною добротою і ніжністю. Кожного він прагне обійняти світлом цієї любові, всім принести розраду, звільнення. Сила цих почуттів перемагає темні мани зла, смерті і страху. Його серце вміщає в собі всю землю і небо.
3
Іоанна Богомила можна зрозуміти, тільки прийнявши його як генія, а його писання – як світлопис і тайнопис, зчитані з небесних сувоїв або продиктовані безтілесним духом по волі Премудрості. Звідси кожна його хвилина на землі безцінна. Кожен, хто входить в його силове поле, зближується з ним, потрапляє під вплив Божества і стає інструментом Великої Божої Роботи.
Однак, очищуюче вчення о. Іоанна не так легко пробиває собі дорогу в свідомості масового читача і важко затверджується в світі. Чому? Чи тільки тому, що нове завжди приживається важко? Ні, не тільки. Вчення Іоанна Богомила смертельно загрожує тому світові, що сіє морок і панує над людськими душами тисячі років. І тут не до поклонів або реверансів. Йде боротьба – велика і смертельно небезпечна. Тому життя о. Іоанна під постійною загрозою, і тільки Божа Матір рятує його від стріл земних елогімів.
Абсолютний геній – велика розкіш історії.
На жаль, усвідомлення цього часто приходить з великим запізненням, коли земний шлях великої людини закінчується. Одного разу мільйони видихнуть: «Яка велика душа приходила в світ, яку любов несла!» Але у випадку о. Іоанна, впевнений, ці слова прозвучать ще за його життя, і він відчує, що людство зрозуміло його і здатне осмислити і прийняти таємницю його великих одкровень.
Петро Со́рока, письменник, член Міжнародного ПЕН-клубу, кандидат філологічних наук