МУЗИЧНА ЕКЛЕСІЯ ІОАННА БОГОМИЛА
Передмова до книги "Фортепіано як орфеон"
«Кожен виступ піаніста повинен бути передсмертною запискою любові. Ось тоді це справжня музика, яка буде викликати сльози у людей і нести їм розраду»...
Іоанн Богомил
Осягнути таємницю Орфеона сподобляються лише високі душі. Іоанн Богомил – музичний Волхв, який відає таємницю музичного архетипу, таємницю входження в сфери «мови божеств». Так, «музика нині мова Божества»... і її треба відкрити. Відкрити заново людству. Повернути справжнє значення і справжній зміст давно відомим творінням композиторів – завдання цієї «літургійної» книги. Музикант в ній – істинний сподвижник Шляху, музичний інструмент – вівтар, а музика – духовне священнодійство перед вівтарем. «Фортепіанне євангеліє» о. Іоанна повертає музикантам звістку високого одкровення Отця чистої любові. Це наш музичний «майдан»! «Майдан» справжнього духу міннезинґерів і міннестрелів проти «ритуальних тітушок», інституційних книжників і фарисеїв. Музика сьогодні повинна вийти за межі кам'яних склепів, що іменуються концертними залами і філармоніями... щоб «нести розраду людям». Вдумайтеся! Музика повинна нести розраду людям! Хто з консерваторських професорів самого різного кшталту коли-небудь торкався цієї теми? В кінці свого життєвого шляху прославлений Генріх Густавович хотів стати святим. Навіщо? Щоб нести розраду людям. Марія Веніамінівна, пророкуючи за інструментом, несла розради людям. Моцарт, Чайковський, Бетховен, Гайдн – «музичні Христи», обожуючи людину своєю музикою, виточували останню краплю позамежної любові, несучи розраду людям. Божественний Консоламентум!
Другі частини моцартовських фортепіанних концертів, Adagio бетховенських сонат, симфонічний консоламентум Чайковського, Вагнера, Маллера, боннічний музичний грааль Гайдна здатні зрушити сьогодні світову вісь в сторону подобріння. У світі так багато зла і страждань... «сьогодні музику треба нести до хоспісів та клінік». Музика дарує людям зцілення. Музика перемагає смерть. Музика є чистою духовністю. Духовність універсальна, а не приватна, чи не власницька, духовність соборопомазуюча, об'єднуюча. І тоді бетховенське «обійміться мільйони» не утопічний вигук, а реальність сьогоднішнього дня.
Архетиповий образ міннезінґера, а по суті сфероносія Мінне – божественної любові, що репрезентується отцем Іоанном в книзі, відкриває музикантам шлях від духовності до музики. У давнину музикант мав право торкатися до інструменту тільки осягнувши ази духовності. Всі наші лірники та кобзарі посвячувалися в духовність універсуму і відали таємницю входження в сфери божественного музичного логосу-архетипу. І не випадково жорстоко знищувались і посилалися на Соловки... Навіть пізніший, адаптований під сучасний, прообраз божественних літургій не обходився без участі музики і хору. Музика бере безпосередню участь у долі світу! Музика літургісує у внутрішньому... Як сьогодні пояснити музикантам, що за інструментом потрібно прозрівати, мислити. Більше! «...Важливо торкнутися архетипу! І тоді всередині людини зачіпаються архетипові, Предвічні, міжцивілізаційні палаци. І душа починає обливатися сльозами... оскільки музика починає поєднувати в одне якісь неймовірні глибини, архетипові стовпи, які єдині на небесах і на землі. Стовпи для вічного життя». І ось це прозріння повинен передати музикант своїми сердечними способами – перш за все, – і в останню чергу за допомогою пальців. Все всередині музиканта має відігравати. Тільки тоді і звучить музика, яка ідентична вібрації людей. «За інструментом треба душі рятувати!!!» – каже Іоанн Богомил.
Музикант – це складний синтез. Важливо все. Правильна посадка, правильне положення руки, перш за все духовні домінанти, перш за все треба загострено чути музику. «Найголовніше – утримувати у внутрішніх палацах Концептуал. Не можна собі дозволити нічого просто грати по нотах. Потрібно вчитатися в текст. Вчитатися духовним слухом як в шифрограму. Поки музика не зазвучала у внутрішніх ваших палацах, ви не зможете по-справжньому витягти жодного автентичного звуку, щоб він, в якійсь мірі відповідав задумові Творця, або зміг би торкнутися струни слухача». А що є музика поза архетипом? Гримуча суміш, засіб самозамилування, чаруючий ілюзіон... Не можна просто так взяти жодного звуку.
Виконання музиканта має піднятися до рівня реального теургічного домобудівництва ідеальної цивілізації, яку бачить геніальний композитор. «Нот не повинно бути! За нотами стоїть щось... Якась таємниця. Ноти – шифрограма, яку треба прочитати. Це концептуальна шифрограма, вкладена з неба, викладена небесною мовою, яка взагалі не виражається людською говіркою. Ми висловлюємо щось небесне, невимовне, за допомогою шифрувальних кодів, званих мі♯, соль, трель... але нічого цього немає. Є розшифрування внутрішнім слухом цих кодів.
У чому призначення музиканта? На це питання кожна епоха давала свою відповідь. Іоаннове розуміння приголомшує! Призначення музиканта в тому, щоб служити людям. Музикою треба служити людям. А щоб служити людям, їх потрібно любити... безкорисливо! Отець Іоанн вчить: «...треба бути духовним. Служити людству. Віддавати йому життя. Пробуджувати в людях високі почуття, для чого вони перш за все повинні бути пробуджені в тобі. Потрібно стати безкорисливим і любити людей!» Стати безкорисливим і любити людей! Вдумайтеся. Музиканту потрібен духовний шлях. Яка важлива доброта! Нейгаузівське «я хотів би стати святим» не якась там примха музичного старця. Музика солярна, тому що в кожну ноту ти вкладаєш те, чим ти сам вібруєш.
Вражають висоти проживання духу сфероносія Іоанна. У жодній з книг з фортепіанного виконавства не зустрічав я такої піднесено-оголеної, як нерв буття, сповідальної рефлексії: «Кожне виконання повинно бути останнім... Це ваше останнє виконання». Як поетично! «Це ваш реквієм... Ваша лебедина пісня... Завтра немає, завтра немає... Не існує вчора. Існує тільки вічне сьогодні». Так, потрібно зуміти вкласти у виконання щось найдорожче. Останність! «Як людина перед смертю... вона прощається, вона найдорожчі, найпотаємніші слова говорить, підсумовує весь свій земний досвід». Так і о. Іоанн, в кожній своїй книзі говорить найдорожче, найсокровенніше... архетипове... вічне.